Скоро вибори Президента України. Агітація кандидатів добігає свого завершення. Кожен щось пропонує, виступає «за», критикує когось. Хтось пропонує ковбасу, а хтось пряники. Дехто робить вигляд, що він/вона веде Україну у Європу (до речі, Україну треба туди повертати). Хтось пропонує дискусію про цивілізаційні речі.
Надуважно прослухав більшість агітаційних промов, кожного дня слідкую за виборчою кампанією, активно задаю запитання кандидатам у Президенти, прислухаюся до старших. Прочитав усі передвиборчі програми. Переконався у правильності своїх поглядів з 2000-х рр. А дійсно за кого ще голосувати? Я буду голосувати за Віктора Ющенка. І спробую пояснити чому не тільки вже оголошеними інтелігенцією перевагами цього кандидата, ідеологічною приналежністю до «Нашої України» чи сімейною зайнятістю у виборчому процесі.
Ющенко грамотний реформатор. Думаю, він ретельно проаналізував, що потрібно робити у країні, де тотальна корупція (наслідки діяльності чиновників «Вєлікой страни») та деморалізоване суспільство. У ситуації, коли він отримав обмежені Конституцією 2004 повноваження, він добре зрозумів, що реально можна змінювати у країні. Гуманітарний ривок Президента у 2005-2009-х рр. – це феноменальний ривок якого, по суті, не знала наша новітня історія. У цій царині реформаторство і новаторство очевидне. А решта проблем треба вирішувати спільно.Бороти корупцію та виховувати моральні чесноти треба теж спільно.
Я також думаю, що виконанню гасла «бандитам-тюрми», він знайшов кращу, ефективнішу, а головне, законнішу альтернативу. Погодьмося, бандити – це ті багатії, які збагатилися у 1990-х. і ненависть до яких, була такою потужною у 2004 р. Не відкрию секрету, кожен з них може мати кращих консультантів у судах, міліції, податковій, парламенті т.д. Він проаналізував скільки мають олігархи на економічній, політичній, бізнесовій, медійній карті України. Тому він спробував їх НАЦІОналізувати, зробити їх державниками. Не у сенсі одержавити (забрати майно, капітал, як це пропонує дехто) Спрямуйте свої капітали для розвитку України – підтримайте сиріт, збудуйте футбольні стадіони, профінансуйте історичні реконструкції т.д. Чи є тут досягнення судіть самі.
Ющенко ліберал-демократ. Ліберали ніколи не втручаються у особисте – чи це твої права, чи це ринок та економіка, чи державний механізм. Проблема у тому, що демократія, як каже Карасьов, ефективна там, де вже сформовані державні інституції, незалежний суд, ефективний парламент, підзвітний уряд, функціональне місцеве самоврядування. Але чи проблема це тільки Ющенка, як демократа, що такі інституції тільки формуються? Він що мав лопатою їх усіх виховувати? Лібералізм, демократія, свобода цього не передбачають. Діалог та різностороння експертна думка – це початок.
Ющенко громадянин – українець, саме за роки його президентства сформувалися почуття власної громадської гідності, історії, традицій. Держава не може бути успішною тоді, коли у неї не має суспільства власників. І, як часто додають політологи, суспільства – народу власників (а не декількох власників, тобто олігархів). Я б сказав, що громадянин, який має свою мову, культуру, традиції, історичну пам’ять, сімейно-християнську основу, а також непорушність особистих прав - це Власник у класично-ліберальному сенсі. Це наша власність, як ГРОМАДЯН. Тому що громадянин - це вища ступінь юридичного зв'язку між людиною та певною державою. А держава - це кордони, власна мова, культура, традиції, непорушність прав, свобода т.д. Власність приватна та невідчужувана. Усі ми хочемо бути власниками якихось благ, але чому ми не цінуємо ті, які ми отримали за останні декілька років. Давайте це зрозуміємо та дамо оцінку! А вже потім така власність стимулюватиме до власності житлової площі, дачі чи автомобіля, рахунку в банку тощо.
Ющенко євроінтегратор. Він єдиний кандидат, який послідовно виступає за членство у ЄС та НАТО. І поки, псевдополітологи шукають у його передвиборчій програмі акронім «НАТО» (а там сказано про євроатлантичну систему колективної безпеки. Цілком достатньо та зрозуміло), Ющенко у КОЖНОМУ публічному слові акцентує увагу на цьому напрямку. Це так само, як я, наприклад, би вимагав від одного поважного професора розшифрувати NATO англійською мовою. А якщо він вчив німецьку мову? Ну, значить, він проти НАТО, мав би відповісти я. Як перший публічний політик-євроатлантист Ющенко гідний окремих похвал.
Тому я голосуватиму на цих виборах за лібералізм (і не тільки у економіці), патріотизм та європейський курс. За зроблене, а НЕ за на(до)думане. За українського діяча, із своїми перевагами та слабостями, чеснотами та огріхами. Проте реального, а не проект політтехнологій та ілюзій. Обиратиму конструктора - державника.
Я голосуватиму за Ющенка.
Немає коментарів:
Дописати коментар