Коротко про автора

Цей блог Українця та буковинця Михайла Павлюка, який ділиться своїми думками про суспільно-політичні події в Україні та Буковині, а також роздумами на особисті (приватні) теми.

Кандидат політичних наук, викладач кафедри міжнародних відносин Факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету. Євроатлантист. Активіст. Оптиміст.

понеділок, 6 жовтня 2008 р.

Другий Університет YES нагадав молодим українцям, що вони….європейці!!!


неофіційні роздуми для друзів та колег





Щойно я повернувся з Другого університету YES (Yalta European Strategy), що проходив 1 – 5 жовтня у Києві. У центрі уваги події - теми, актуальні для України і Європейського Союзу: глобальні проблеми економіки і енергетики, новий формат Європейського співтовариства, геополітична ситуація, що склалась, та інформаційні війни, перспективи європейської інтеграції України.

Фінансування та креативність ідей належить фонду Віктора Пінчука та йому особисто. Ця людина уже 5 рік активно займається культурним та науковим меценацтвом та благодійністю. Фактично, це неформальний форум молодих лідерів Європи та України, які говорять про перспективи майбутнього України у ЄС та НАТО (більше все-таки у ЄС), дають оцінку розвитку України та шукають можливості виходу із ситуації. При чому тут Пінчук спитаєте? Він це активно підтримує. Уявіть собі, у його присутності європейські лідери говорять « Помаранчева революція стала початком грандіозних змін у суспільстві», «у 2004 р., людям набридла непрофесійна корумпована (!!!) влада…..», і це сприймається нормально, начебто, він просто сусід Кучми. А сам факт спілкування його англійською мовою та навіть жарти довели серйозний ребрендінг. Ніхто з учасників і не згадав про Криворіжсталь, сумнівне походження капіталу, чи близькість до «колишньої першої сім’ї», й не тому, що не знали.

Без пафосу скажу, Пінчук інший ніж багато його «одногрупників» (читай - олігархів): активний комунікатор, компліментатор, модератор секції, людина, яка швидко знаходила мову з багатьма учасниками форуму. І, звичайно, постійний оповідач про свою Галерею сучасного мистецтва – ПінчукАртЦентр. До слова, першу у східній Європі, та, зрозуміло, в Україні. І ні слова про політику, політиків, чи прогнозів про це. І це теж не тому, що не знає чи не має поінформованих джерел. Boring. 1+1 сказали, отакий він «найпублічніший із найбагатших» та «найбагатший із публічних».



У роботі Університету взяли участь Ніно Бурджанадзе, А.Яценюк, Ю.Павленко, Г. Немиря, А. Грищенко, А. Кваснєвський, ряд політологів, фінансистів та журналістів.







Майбутній генсек…

Найбільше справила враження Ніно (наголос на другий склад). Ця жінка заставила про себе говорити ще дуже довго – чітка мова, структурованість виступу, жодного зайвого слова, впевненість та усмішка. Я думаю, це майбутній Генсек ООН, НАТО, ГУАМ, євро комісар ЄС тощо. Вона справжня грузинка – не зважаючи на серйозний конфлікт з Міхо, жодного слова про нього особисто та постійне підкреслення – права грузинів порушені, грузини прагнуть того, агресія по відношенню до грузинів є очевидною. Ніно користувалася неабиякою повагою серед журналістів, які постійно докоряли їй інтерв’ю.

Наприклад, Ю. Павленко на її фоні виглядав хлопчиком-семикласником – читав щось там загальне з папірця українською мовою (усі виступали in English), відмовився від запитань, бо зайнятий, не фотографувався, словом, нічим не запам’ятався. Ще й зашпортався, коли у Зал заходив.

Кваснєвські багато фотографувався та жартував, працював із студентами на семінарі (де сам багато говорив), але склалося враження, він багато речей не може чи не хоче сказати. Відверту насолоду йому приносила розмова про Польщу періоду його президентства.

Але важливим месиджем треба вважати наступне – Європа шукає молодих лідерів в Україні з «несовєтизованим» «небюрократичним» «невертикальним» (а горизонтальним – тобто треба мати багато контактів і бути впливовим, а не бути наверху піраміди та керувати довічно) мисленням, які приведуть Україну до повноправного членства у ЄС. Хоч ніхто не береться обговорювати конкретні дати чи етапи, більшість семінарів, де говорили про agenda 2020 включали у себе Україну. Загалом, мені цю тезу доводиться тепер часто повторювати, багатьох ощасливлювала наша схожість з данцями, британцями, чи поляками у багатьох питаннях побуту, дозвілля й рекреацій.



Цей університет дав зрозуміти також, ніхто нам особливо «на тарілочці» реформи не принесе разом із фінансами, бо сонлива та за стабілізована Європа почекає чим завершиться політична нестабільність усередині країни. А тим часом, під Remi Martin та теплі круасани можна «легенько» поговорили про нову українську молоду еліту.



МП

Більше про YES - http://pinchukfund.org/uk/

Немає коментарів:

Дописати коментар